Серед непройдених доріг - одна моя

  1. Якщо тебе вдарили - негайно збирай речі. Поводься так, ніби стався землетрус - хапай документи, дітей, а з рештою розберешся пізніше. Не приймай вибачень і покаянь, не вступай у перемовини. Будь-яке «вибач мене» завтра обов'язково перетвориться в «ти мене довела». У це болото дуже легко впасти, і дуже важко вилізти. Не сумнівайся, біжи. 2. Запам'ятай, що будь-яке «ти сама винна» і «ти мене доводиш» - брехня. Насправді це означає: «Я знаю, що можу вдарити тебе, образити, і мені за це нічого не буде, тому не бачу сенсу себе контролювати». 3. Ти завжди можеш прийти до мене. Завжди. У будь-якому стані і положенні. В сльозах і босоніж. З відчуттям самого моторошного провалу в життя. І я не буду звинувачувати тебе. Навіть якщо мені захочеться сказати: «Я ж попереджала» - я замкнуся в туалеті і скажу ці слова перед дзеркалом, сама собі, пошепки. Тому що вони не втішають, а тільки встромляють голки в відкриту рану. 4. Якщо мене не буде - хіба мало, батьки смертні - нехай у тебе бу...

 Саме так - всі слова пишу з великої літери.  Оскільки ця жінка вражає своїм шармом, розумом, самодостатністю. Але - "шарм" - на першому місці.  Такі суб'єктивні враження від доповідачки на ювілейних Успенських читаннях Анни-Марі Пельтьє, що вперше відбулися у режимі онлайн 21 вересня цього року.  Нижче подаю текст її доповіді, який перекладений російською з французької мови, але від цього він не втрачає змістовності.  З історії Успенських читань можна читати тут, після викладеного матеріалу. Анна-Мари Пельтье Употребление слова, тест на человечность   Мне хотелось бы затронуть вопрос достоинства – заботы о достоинстве, защиты достоинства, мобилизующего нас сегодня, – приняв за основу рассуждения вопрос речи. Употребление языка в наших современных обществах – это, по-моему, лучший наблюдательный пункт для изучения нашего исторического момента, для идентификации на этой основе наиболее опасных угроз, тяготеющих над нашим настоящим. Это будет моей исходно...